|
Профілактика дитячого травматизмуЗа статистичними даними поширеність дитячого травматизму більша, ніж серед дорослих. Причини такого стану поляснюється тим, що діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють реально оцінювати небезпеку ситуації та адекватно реагувати для запобігання негативних наслідків.
Найбільша кількість випадків травмування дітей припадає на вік 13-15 років. В цей час дитячий травматизм зумовлений не тільки природною цікавістю і рішучістю, але ще й бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і проявляти безрозсудну сміливість.
Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму: – побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку); – вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом); – шкільний; – спортивний; – інший.
Шкільний травматизм діти отримують переважно на уроках фізкультури, трудового навчання, а також під час перерв, у класах, коридорах, пришкільній території.
Основними причинами шкільного травматизму є по перше відсутність контролю зі сторони вчителів за поведінкою учнів під час проведення уроку та перерв, по друге – недостатньо організована виховна робота.
При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим, вчителям, необхідно дотримуватися двох основних вимог: необхідно чітко налагодити організацію навчального процесу і впроваджувати різні інформаційні форми санітарно-освітньо роботи.
Робота щодо профілактики дитячого травматизму повинна вестися у двох основних напрямках: 1) робота зі створення безпечного середовища перебування дітей у навчальному закладі; 2) гігієнічне навчання і виховання дітей, мета якого вироблення в них навичок безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях;
При цьому адміністрацією, медичним персоналом та вчителями навчального закладу здійснюється такий обсяг профілактичних заходів:
|